Власть

Ми живемо в непростий час історичних випробувань. Без перебільшення, маятник історії коливається між життям української держави і смертю. Динаміка світових процесів, де Україна є одним з найбільших трендів, вимагає швидких і дієвих рішень і дій

undefined
Из открытых источников

Рік, що минає, був не простим. Не таким страшним, як його попередник — 2014-й, але таким же хворобливим і вразливим. Втім, варто без емоцій згадати його плюси і мінуси. Згадати, щоб зробити висновки. І не повторити помилок.

Серед плюсів — українська армія зуміла гідно протистояти путінсько-терористичній агресії, давала відсіч ворогам, жертовно не піддавалася на провокації і дотримувалася мінських угод. Вона стала відкриттям глобального світу - справжньою армією. У ній служать справжні патріоти.

Мінусів поки більше. Турбує те, що так зване перемир'я і наказ не стріляти навіть у відповідь (тільки у випадку масованого наступу), відсутність адекватної сучасним динамікам інформаційно-роз'яснювальної роботи призводить до зростання негативу в секторі зони АТО — падіння дисципліни, контрабандні процеси, дискредитація добровольців, пияцтво тощо. Окуповану територію грабують путінські терористи і місцеві бандити. Кремлівські комунікаційно-тематичні агресії тотально домінують (у форматах брутальної пропаганди) як в інформаційному просторі, так і в свідомості місцевих жителів на окупованих територіях. Контрабанда стала звичайним явищем. Незважаючи на посилену боротьбу з контрабандистами, потік товарів через умовну лінію розмежування не стало менше.

Мінські угоди, на які лідери провідних країн світу (Німеччина, Франція. Велика Британія, США, Канада) покладали стільки надій, стали просто папірцем, як і Будапештська угода. Політична безвідповідальність гарантів безпеки України за Будапештською угодою обернулася путінською глобальною гібридною агресією в Криму, на Донбасі, в Сирії, Туреччини та ін. А неготовність до рішучих дій із захисту демократичних цінностей призвела до тисяч смертей українських героїв, до руйнування долі наших поранених бійців. А як лікувати зранені душі наших співгромадян, де знайти ліки, які б загоювали душевні рани батьків, дітей, рідних і близьких?

Нормандський процес зайшов у дипломатичний глухий кут, але зараз самі представники цього визнавати не хочуть. Найнебезпечнішим є те, що жоден з геостратегічних гравців не вказав на шлях вирішення проблеми Донбасу — ніхто його чітко не бачить. А це дає можливість Путіну посилювати різнобічний тиск на міжнародне співтовариство з метою остаточного зняття з порядку денного питання Криму. Після цього він "милостиво" дозволить "ЛНР" і "ДНР" повернутися в "лоно", не забувши при цьому домогтися їх конституційної автономії (де-факто - федеративності). Відбудеться такий сценарій чи ні — вирішувати саме в Києві, а не де-небудь.

А поки що потоки внутрішніх мігрантів з Донбасу досягли свого апогею і зафіксувалися на рівні понад півтора мільйона людей. Державні програми, які б були спрямовані на вирішення проблем переселенців, практично відсутні, а ті, що впроваджувалися, виявилися неефективними.

Економіка. Плюси тут бачать лише прем'єр-міністр та його уряд. Найбільшим досягненням Яценюк вважає те, що вдалося зберегти нормальні відносини між президентом, прем'єр-міністром та членами парламентської коаліції і таким чином забезпечити паркетну політичну стабільність у країні. Те, що в країні масове безробіття, гинуть цілі галузі виробництва, зокрема сільське господарство, на межу виживання і смерті поставлено малий і середній бізнес, Яценюк у своїх щотижневих телевізійних десятихвилинках оминає. Єдиним порятунком для народу цей "видатний" економіст бачить принизливі субсидії. Чи варто далі розвивати тему?

Прогнози щодо зниження рівня економіки, які робили світові гранди на кшталт Світового банку, Європейського банку розвитку і реконструкції (від 2 до 5 відсотків, закладена в український бюджет - 4,3) український уряд зумів "перевищити" і опустити до 12%. А до "досягнень" уряду слід віднести інфляцію, яка за прогнозами експертів значно перевищує 40%. Девальвація гривні намагається дотягнутися до 50%, зовнішній борг — на рівні 156% від ВВП держави.

Надії на бюджет-2016 поки примарні — це нічний вибір між погано і дуже погано. Жевріє слабка надія на інфляцію не вище 12% за задумом уряду, але експерти припускають її фіксацію на рівні 30%. Що ж, залишається радіти, що 30 це не 50.

Децентралізація. Заявлені плани реформ вертикалі влади, зокрема органів місцевого самоврядування, наразі мають досить непевні абриси. Об'єднання громад здійснюються не за бажанням людей, а за рознарядкою зверху. Тому наслідки таких дій можуть мати досить непередбачуваний характер. До того ж прописаний у законопроектах інститут префекта створює передумови для формування його абсолютного впливу на життєдіяльність на територіях і, відповідно, зміцнює центральну (президентську) владу.

Незважаючи на опір місцевих громад, які не завжди підтримують запропоновані зміни, цей процес протікає досить повільно. Наприклад, у Київській області створено аж одну громаду (при плані 28). Ідентична картина в Миколаївській області, у Вінницькій обл. — дві громади (планується 27) тощо. Лідерами тут є Тернопільська область (26 громад) та Хмельницька (22). Ще кілька мають показник 10-15 створених громад, а інші не піднялися вище цифри 3. Напевно, саме тому нещодавно віце-прем'єр-міністр - міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадій Зубко під час публічного звіту про виконання програми діяльності уряду заявив, що "2016 рік має стати проривним для децентралізації – треба внести зміни до Конституції України, остаточно закріпивши нові повноваження за місцевими громадами. Це дозволить завершити і повноцінно запустити цю реформу в усій країні й отримати від неї максимальний ефект".

Однак для цього необхідно внести зміни до Конституції, а це — 300 голосів. При ситуації, яка розвивається в країні, незрозуміло, чого швидше чекати: ці 300 голосів на підтримку правлячої коаліції або перевиборів Верховної Ради вже навесні цього року і формування чергового уряду.

Політичне життя в країні наступного року набиратиме обертів — формуватимуться нові партії, відбуватиметься пошук нових ідей, втратять сенс і зникнуть старі усталені ідеології. Це вселяє надію на продовження формування і вже надійне закріплення основ справжнього громадянського суспільства Майданної України.

Боротьба з корупцією, яку проголосили нинішні керівники держави, вже стала притчею во язицех. Такого тотального злодійства ми ще не знали. Недарма саме на боротьбі з цим злочинним явищем щоразу, перебуваючи в Україні, робить акцент віце-президент США Джо Байден, підкреслюючи історичну місію українців у подоланні цього монстра. Говорячи про необхідність боротьби з корупцією в Україні під час грудневого виступу у Верховній Раді, він сказав: "Для української демократії найгіршим буде, якщо люди втратять цю віру на краще майбутнє". "Гіршим" - звучить як вирок.

Влада продемонструвала, що боротися з корупцією у неї немає бажання. Суспільство показало, що ліквідація корупції є питанням не тільки принциповим, а наріжним для існування нації та держави. Тому у відносинах суспільство-влада цей аспект стане найближчим часом одним з основних. Ми маємо і бажання, і сили, і організаційні можливості змусити владу виконувати покладені на неї обов'язки. Зрештою, найманих менеджерів — державних чиновників — народ попросить звільнити посади і вибере на їхнє місце інших. В абсолютно демократичний шлях — через вибори.

Ми живемо в непростий час історичних випробувань. Без перебільшення, маятник історії коливається між життям української держави і смертю. Динаміка світових процесів, де Україна є одним з найбільших трендів, вимагає швидких і дієвих рішень і дій.

Однак і за таких умов кожен із нас повинен задуматися над сенсом свого буття, свого місця в історії світу, країни або тільки сімейного кола. Такі роздуми надають віру у власні сили, переконують у правильності власного вибору, надихають на створення нових історій, залишають впевненість у тому, що нащадки будуть зберігати світлу пам'ять у серцях про кожного з нас. Тому що "в душі кожної людини є мініатюрний портрет його народу".

Ми повинні сьогодні і завжди творити Майданну Україну, державу і суспільство, де кожен з нас почуватиметься захищено і матиме всі умови для творчого розвитку, де людина — дійсно головна цінність.

Редакція може не погоджуватися з думкою автора

Теги:
Комментариев: 0